re/visions — щомісячний двомовний журнал про ідеї та культуру, який твориться в Україні та Європі й долучається до розмов у світі. Ми досліджуємо концепції та підтримуємо дискусії. 

Наше гасло: Мислимо разом, щоб краще уявити майбутнє.

Із російським повномасштабним вторгненням в Україну світ для нас перестав бути таким, як раніше. У спробі осмислити ці кардинальні зміни ми почали міркувати про поняття, які доти начебто добре знали, — відчуваючи, що до них варто придивитись уважніше. Так народилась ідея re/visions.

Назва журналу відображає, як нинішня війна підштовхує до ґрунтовного перегляду попередніх досвідів і наративів, ревізії усталених понять і творення нових. Ми прагнемо дослідити, як структуруються й артикулюються наші життєві досвіди.

Запрошуємо письменників(ць), критиків(инь), журналістів(ок), кураторів(ок), академічних дослідників(ць) підтримати розмову про ідеї та поняття, які водночас і пояснюють, і творять нашу реальність; поняття з царин культури й мистецтва, політики, освіти, довкілля, економіки, історії, спадщини, цифрового світу тощо.

Ми прагнемо разом із читачами й читачками віднайти більше ясності в причинах і наслідках наших спільних досвідів. Тож уповільнюємося і даємо собі час подумати.

Кожен щомісячний випуск пропонує зануритись у певну ретельно дібрану тему й містить публікації в п’яти розділах:

Розмови: великі інтерв’ю з експерт(к)ами, дослідника(ця)ми, активіст(к)ами, культурними дієв(и)цями, дотичними до теми випуску;

Контекст: есеї, що пропонують як широкий погляд, так і особисті рефлексії на тему;

Візуальне: короткі тексти, що досліджують візуальне як таке, аналізують архівну фотографію й хроніку, осмислюють їхню роль у нашому житті;

Рецензії: глибокі рецензії на фільми, книжки, виставки, театральні постановки, мистецькі перформанси тощо;

Люди: публікації, сфокусовані на людях, чия цінна життєва історія могла лишитися малопоміченою, провалитися крізь тріщини канонів, або ж чий доробок вартує переосмислення.

Дарія Бадьйор

Головна редакторка

Критикиня, редакторка, кінокураторка з Києва. Протягом кількох років очолювала відділ «Культура» в українському онлайн-виданні LB.ua. Із 2021 року як фрилансерка впорядковувала серії публікацій про комеморацію подій 1941-го, відбудову України впродовж і після нинішньої війни, писала статті для Der Tagesspiegel, The Independent, Hyperallergic, Osteuropa, Dwutygodnik та інших міжнародних видань. Членкиня підготовчого комітету European Press Prize, співкураторка кінофестивалю «Київський тиждень критики». Співредакторка збірки We Who Have Changed (2024).

Наталі Нуґайред

Редакторка

Журналістка, колишня головна редакторка Le Monde, членкиня редакційної ради The Guardian у 2015–2020 роках. Писала про трансформації після 1989 року в Центральній Європі, зокрема в Україні, живучи в регіоні у 1995–1996 роках. Очільниця корпункту Le Monde у Москві в 2001–2005-му, дипломатична кореспондентка у 2005–2012-му. Лауреатка Премії Альбера Лондра за журналістські матеріали про війну в Чечні. Членкиня Історичного форуму Кьорбера, у минулому стипендіатка Академії Роберта Боша в Берліні, Центру міської історії та Інституту документування і взаємодії (INDEX) у Львові. Підтримує медіаініціативи й організації, що розвивають громадянські суспільства у країнах Східного партнерства.

Софія Дяк

Редакторка

Історикиня, директорка Центру міської історії у Львові. Серед дослідницьких інтересів — повоєнне відновлення й трансформації, концепції та практики спадщини, культурних інфраструктур і міського планування у Східній Європі XX століття. Була стипендіаткою та гостьовою дослідницею в Інституті гуманітарних наук (Відень), Інституті досліджень війни, Голокосту та геноциду (Амстердам), Українському науковому інституті Гарвардського університету, Центрі сучасної історії (Потсдам). Членкиня наглядових і академічних рад кількох інституцій: «Українсько-єврейської зустрічі» (Оттава), Центру історичних досліджень Польської академії наук (Берлін), CEDOS (Київ), Національного музею в Любліні та Європейської мережі історії архітектури.

Анна Процук

Літературна редакторка

Редакторка, перекладачка. Має двадцятирічний досвід літературного редагування та редагування перекладів, працює з текстами книжок, медіа, аудіовізуальної продукції. Співпрацювала з низкою українських видавництв як незалежна випускова редакторка й консультантка. У 2019–2021 роках — головна редакторка видавництва «Портал». Віднедавна також перекладає художню прозу з англійської. Авторка поетичних творів.

Тарас Федірко (Ґлазґо) — політичний і економічний антрополог, вивчає медіа, війну та олігархію в Україні. Доцент соціальної антропології в Університеті Ґлазґо, старший науковий співробітник віденського Інституту гуманітарних досліджень.

Ірина Клименко (Львів) — історикиня ранньомодерної Європи в Мюнхенському університеті Людвіґа-Максиміліана, вивчає переплетення історії «Сходу» та «Заходу» Європи, а також міждисциплінарні методи історичного дослідження. Директорка-засновниця Українського дослідницького центру Фонду Макса Вебера у Львові.

Іво Мійнссен (Цюріх) пише про Україну та Центрально-Східну Європу для швейцарської газети Neue Zürcher Zeitung. Вивчав історію та соціологію в Браунському університеті, Базелі та Стенфорді. 2015 року здобув ступінь доктора філософії з історії. Автор кількох книжок про російський націоналізм і політику пам’яті, зокрема «Міста-герої Росії» (2021, Indiana University Press). Нині спільно з фотографом Домініком Наром працює над книжкою про Україну.

Рита Рудуша (Рига) — журналістка, письменниця, медіаменеджерка. Засновниця Балтійського центру майстерності медіа, колишня програмна директорка Латвійського громадського телебачення. Як активна публічна дипломатка представляє Латвію в Міжнародній програмі ЮНЕСКО з розвитку комунікацій. Авторка двох книжок, пише сценарії до авторських документальних фільмів.

Катерина Русецька (Дніпро) — співзасновниця та програмна кураторка Центру сучасної культури у Дніпрі (DCCC), ГО «Культура Медіальна», фестивалю експериментальної музики та сучасного мистецтва «Конструкція». Працює передусім над створенням візуальних і освітніх програм, взаємодією з громадами, проєктами, пов’язаними з активізмом.

Марта Шімечкова (Братислава) — журналістка, перекладачка, активістка. Засновниця та директорка Центральноєвропейського форуму, який щорічно відбувається в Словаччині. Працювала у видавництві «Арха», згодом — редакторкою у впливових виданнях Чехії та Словаччини. Координувала Projekt Forum у рамках мережі Time to Talk. Залучена в освітні ініціативи для малозабезпечених дітей. Також публікується під іменем Марта Фрішова.

Діана Воннак (Будапешт/Відень) — соціальна антропологиня й письменниця з Угорщини. Нині докторантка Інституту етнології Чеської академії наук. Обіймала посади в Університетському коледжі Лондона, Університеті Сент-Ендрюса, Стерлінгському університеті. За першу художню книжку отримала угорську премію Margó 2022 року в номінації «Найкращий дебют». Перекладає українську поезію угорською мовою. Англомовні есе й огляди виходили в Times Literary Supplement, Los Angeles Review of Books, New Lines та інших виданнях.

Кетрін Янґер (Відень) — постійна співробітниця віденського Інституту гуманітарних досліджень, історикиня модерної Європи з фокусом на Україну та загалом Східну Європу. 2018 року здобула ступінь доктора філософії в Єльському університеті. Нині досліджує практики міжнародної політики, форми імперського правління, зв’язки між релігією та владою у довгому XIX столітті.

Ідея re/visions зародилася в Центрі міської історії у Львові. Підтримка Центру та Інституту гуманітарних наук у Відні (Institut für die Wissenschaften vom Menschen) уможливила запуск журналу навесні 2025 року.

Додатково re/visions отримав гранти від громадської організації ERIM та Фундації Понте. Ми вдячні цим інституціям за довіру.

Особлива подяка Мар’яні Мазурак, Вікторії Панас, Ярині Панів, Єлизаветі Бобровій та Софії Андрусишин із Центру міської історії за незмінну підтримку й поради.

Концепцію дизайну сайту розробила Аліса Гоц.