Випуск 10. Незгода

Цей есей зазирає на цифрове подвір’я одного з київських житлових комплексів — сусідський телеграм-чат, що відображає зміни людських взаємин перед загрозами війни. Буденні суперечки про паркомісця й шум тимчасово поступаються місцем екзистенційним страхам. Війна переформатовує комунікацію у спільноті, однак дрібні чвари, що супроводжують співжиття, нікуди не діваються.

Будинковий чат — простір дихотомії та неприхованих коаліцій. За чи проти ЖЕКу, за чи проти нових тарифів, проти мангалів і крапання з кондиціонерів, проти собачників і запаркованих авто, проти галасу й будівельного пилу, проти бізнесів і окремих сусідів. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну увиразнило задавнені полярності, додавши їм нових вимірів і динаміки. Подекуди спільний досвід війни слугував і в’яжучою речовиною: тоді людське ставало більшим за комунальне, а незгоди могли й мали бути подоланими через компроміси.

У 2019 році моя хрущовка у Львові мала шанс на самоорганізацію та об’єднання мешканців. Тоді з десяток сусідів зібралися поміркувати про можливість відмовитись від послуг ЖЕКу за прикладом новоутвореного ОСББ сусіднього будинку. Проте, як і в багатьох інших багатоповерхівках із радянського житлового фонду, збори завершилися незгодою.

Частина мешканців — здебільшого пенсіонери — була проти нововведень, тоді як ініціативна група створила чат у вайбері, де учасники переважно розв’язують проблеми паркування біля будинку або аварій водогону. З початком повномасштабного вторгнення нам із сусідами все-таки вдалося перезнайомитися ближче — в укритті під час масових дронових атак.

Щоб зазирнути з нашого аналогового подвір’я в київське цифрове, яке може налічувати тисячі людей, провести паралелі чи помітити відмінності, виявити простори незгоди або консолідації, я дослідила телеграм-чат одного з нових, ще не цілком добудованих київських житлових комплексів, що позиціонується як елітний.

У цьому чаті зібралися власники квартир і орендарі, інвестори в нерухомість і місцеві підприємці, а також представники ЖЕКу. Навряд чи всі три тисячі учасників чату колись мали б нагоду зустрітися наживо — чи то спонтанно в спільному дворі, чи для розв’язання нагальних питань. Саме спільний чат став подвір’ям, де всі можуть перетнутись і висловитись: інфраструктура месенджера для обміну миттєвими повідомленнями уможливлює мережування й повсякденне спілкування між усіма а́кторами ЖК. Поза класичними жанрами суперечок заради суперечок (так звані «срачі»), висловлення «експертних» думок, неприйняття протилежних поглядів, виявів крайнього індивідуалізму (що маркується як «жлобство»), скарг заради скарг («ниття»), тут помітні спроби медіації та обстоювання власних кордонів і гідності.

З повномасштабним вторгненням чат перетворюється на простір часткової згоди, коли на певний час спільний ворог — Російська Федерація — витісняє минулі приводи для розбіжностей, а комунікація набуває ознак кризової. Як і в міських чатах по всій Україні, пікова активність припадає на дні обстрілів і найвідчутніших для енергосистеми наслідків російських атак. Чат функціонує поперемінно як простір колективного реагування та інструмент взаємопідтримки в умовах війни, часто відкочуючись до довоєнних конфронтацій у періоди між ракетно-дроновими атаками.

***

1 березня, 2022

23:21
Хочется плакать 😢 нет сил.

23:22
Да, это страх, от него никуда не дется в такие моменты(((( но я уже пытаюсь и мидитовать, а не получается((( поэтому пью успокоительные

23:23
Шановні сусіди, які зараз там, в Києві , тримайтеся. Бережіть себе. Сил вам 🙏🙏 і дякуємо що об’єдналися і тримаєте порядок у комплексі. За це окреме дякую від всієї душі. Скоро все скінчиться

***

Паніка перших днів повномасштабної війни об’єднує дописувачів у посиленому вишукуванні чужих серед своїх: «донецьких», російськомовних, прибічників певних політичних поглядів, зайд, диверсантів і ботів. Більш того, чат роблять закритим і перевіряють усіх учасників на причетність до ЖК за документами про право власності чи оренди, квитанціями за комунальні послуги, обізнаністю про героїв місцевих байок. Особлива увага — до нових учасників, які приєднались після 24 лютого 2022-го. Деякі з них виправдовують недавнє приєднання тим, що не були зацікавлені гортати «200 повідомлень на день про парковки та собачі туалети». Обмежену довоєнну залученість мешканців будинку в цифрове спілкування можна зрозуміти: не завжди є емоційний ресурс відволікатися на сповіщення з проханнями звільнити паркомісце, якщо не маєш авто, або на продубльовану інформацію від водоканалу про аварійний витік води.

Найінтенсивніше повідомленнями обмінювалися 26 лютого 2022-го. У чаті акумулювалися різні — дещо параноїдальні — спроби убезпечити себе та свої помешкання від потенційних чи уявних загроз. Помітними в цей і наступні дні стають вимоги дотримуватися режиму світломаскування з обуреними закликами вимкнути будь-які джерела світла — байдуже, чи то будівельні прожектори, чи освітлення сходових кліток, чи фітолампи, — аби, мовляв, не допустити коригування ворожих обстрілів або подання сигналів диверсійним групам. Безпосередня близькість ЖК до об’єкта інфраструктури посилює напруження.

***

28 лютого, 2022

03:46
Гирлянды и свет конечно лучше выключить. но про ультрафиолет срочно сообщать на все номера спецслужб и ТРо. И внимательно следить за теми, кто продолжает настаивать, что ультрафиолетовый свет во время войны для растений.

***

Чат стає простором кризового мережування. Хоча в житловому комплексі є служба охорони й камери спостереження, додатково сусіди створюють патрульні загони для виявлення сторонніх. В укриття на паркінгу впускають лише за посвідченнями особи, патрулі обходять під’їзди, прибирають «мітки мародерів» із покинутих помешкань. У переписках увиразнюється незгода щодо меж відповідальності за власне й чуже: між тими, хто залишився, і тими, хто поїхав та переймається станом своїх квартир на відстані; між тими, хто на місці мусить бути готовим до аварійних ситуацій, і тими, хто не залишив ключів для доступу до житла в надзвичайних випадках.

Напруга, втома, страх, загостреність спілкування раз у раз спричиняють взаємну агресію. Водночас звучать поодинокі заклики спрямовувати зусилля на щось мінімально підконтрольне й корисне в наявних обставинах: «волонтерити, прибирати квартиру або під’їзд, допомагати банити рашистів в інстаграмі чи фейсбуці». Звичною практикою стало блокувати користувачів, які поширюють фейки. У матеріальному світі неприємних сусідів можна ігнорувати, уникати, дошкуляти їм чи відкрито конфліктувати, але вони й далі житимуть поруч. Чат же дає змогу видалити учасника зі спільного інформаційного простору. Або самому піти з цифрового подвір’я.

Попри напругу, чат став майданчиком добросусідства, де можна дізнатися графік роботи найближчих продуктових крамниць і наявність там хліба, уточнити, які форми розрахунку доступні, чи працюють аптеки й ветаптеки, який режим роботи гілок метро, яка ситуація на мостах, дорогах у місті та на виїздах із міста. Люди пропонують допомогу ліками, речами, їжею, діляться своїми ковдрами й меблями для перебування в укритті, збирають рукавиці й пледи для територіальної оборони та ініціюють виготовлення коктейлів Молотова. Чат скорочує відстань між Києвом і європейськими країнами, кордон з якими вже перетнула чи планує перетнути частина мешканців ЖК.

1 березня 2022 року, коли вщухла емоційна хвиля перших днів війни, сусіди починають ностальгувати навіть за довоєнними чварами довкола тарифів, паркування, ремонтного шуму й собачників, які не прибирають за улюбленцями. Те, що раніше провокувало регулярні конфронтації, тепер сприймається як романтизований спільний досвід.

***

1 березня, 2022

23:44
Ще недавно ми бачили тільки негативні сторони сусідів, паркування, собачники та інше.. але обставини змусили нас розплющити очі і відкрити серце, кожного з нас змінила ця війна..
Тільки б все закінчилось, нам всім вистояти в цій війні 🙏 Так вже хочеться того мирного неба, на яке не зовсім звертали увагу.. Слава нашим захисникам 🙏 ❤️

***

Уже 29 травня 2022 року — що символічно, в День Києва — війна стає тлом повсякдення, і наново набирає на силі давня дихотомія вибору між ЖЕКом та ОСББ. Поновлюються зіткнення на тему шумної роботи фонтана.

У фокусі дописувачів чату незмінно перебуває феномен «жлобства» — як неприхованої байдужості до спільного майна, скупості й зосередженості на власному комфорті. Прояви «жлобства» помітні в боротьбі за вільні паркомісця на території ЖК: з відкритими протистояннями в чаті, фразами «та я ж тут нікому не заважаю» або «там є номер, наберіть і я перепаркую», із взаємними вербальними образами, переходами на особистості, відвертими погрозами спустити колеса чи викликати евакуатор, якщо власники не заберуть машини.

Градус дискусії традиційно сягає піку, коли йдеться про морально-етичні принципи. Скажімо, в суперечках про зону барбекю на території ЖК говорять як про доречність і допустимість такого штибу дозвілля під час війни, так і про порушення нормативних приписів про вогнища біля житлових будівель. У жовтні 2022 року між дописувачами стаються зіткнення щодо діяльності на закритій території ЖК бару з танцями на пілоні. Акаунт самого закладу почасти розвіює упередження, чутки й закиди, що в них, мовляв, стрипклуб і бордель. Проте дискусія поділяє чат на прибічників «традиційних цінностей», які погрожують влаштувати розголос і пришвидшити закриття закладу, і захисників бару, яким той не заважає. Мешканці іронізують, що певні запальні теми затьмарюють розмови про комунальні послуги й тарифи.

Найсерйознішою перевіркою на здатність долати незгоди у вимірі співжиття в ЖК стають перші масовані обстріли енергетичної інфраструктури столиці восени 2022 року. Проблеми нової воєнної реальності вкотре виконують роль в’яжучої речовини. Доба 25 листопада 2022 року позначається найінтенсивнішою від початку вторгнення активністю чату. У майже двох тисячах повідомлень мешканці переважно намагаються з’ясувати терміни й логіку відключень електроенергії, інформувати про появу світла. Представники деяких місцевих бізнесів із генераторами запрошують мешканців ЖК зарядити павербанки й телефони. Сусіди роздумують про причини несправедливого розподілу годин електроенергії в місті. Така цифрова взаємодія стає місцем колективної емоційної розрядки, способом спільно пережити виклики енергетичної кризи та обернути їх у жартівливу форму:

25 листопада, 2022

12:54
А куди пропав наш Електрик?хто знає?

13:09
Він у [номер стерто] парадному був 15 хв тому і після того світло зникло.от я і не можу до нього додзвонитися

13:10
😅раз Світло зникло може не треба його кликати 🤣

У грудні 2022 року особливо гостро постає питання колективної відповідальності й соціальної справедливості в контексті альтернативних джерел живлення: хтось залучений до розв’язання проблеми, хтось ні. Мешканці мають зібрати по 2 000 гривень з квартири на паливо для генератора і міркують, як бути з тими, хто не зробив свого внеску — чи зі «жлобства», чи через реальну нестачу коштів. Що робити: не вмикати опалення в окремих квартирах чи вдатися до морального тиску, вивісивши списки боржників? Усякий конструктив губиться в десятках повідомлень, присвячених, за словами однієї з дописувачок, «дилемі в дусі Шекспіра “здати чи не здати”».

Ще один простір незгоди в ЖК — різні уявлення про обсяг і розподіл обов’язків між ЖЕКом, забудовником і охороною. Наприклад, під час повітряної тривоги 28 квітня 2023 року розгорнулася дискусія про лавки, які забрали з укриття й перенесли у двір. Окремі мешканці обурюються бездіяльністю охорони, яка нібито мала забезпечити в укритті меблі для жінок із дітьми. Інші пояснюють, що охорона за лавки не відповідальна, а облаштування укриття — справа ЖЕКу. Хтось пробує втихомирити емоційних учасників, хтось — зупинити дискусію, привертаючи увагу до трагедії в Умані, де в той самий час російська ракета знесла частину під’їзду в багатоповерхівці.

***

28 квітня, 2023

05:46
Не сваріться через лавки. Життя не про це.
Але вважаю, що лавки там повинні стояти, як мінімум ще деякий час. Від цього ніхто не помре. Як не помре і без них. Але це банально питання того, чи можуть вони там стояти чи ні, чи є такі можливості чи ні. Я думаю можуть і можливості є. Тому чого б їм там не стояти?
І тут справа не в тому хто тут мати, а хто дитина. Хто кому що винен, чи не винен.
Чекаємо на відбій і йдемо до своїх ліжечок. Та й усе ✊

05:47
Поставят в укрытие - будут ныть, что на улице весна, а сидеть негде

05:48
Заберут от туда,будут говорить
Где лавки ?

***

Не вщухають обговорення вічних проблем міського сусідства, що нерідко виникають на межі приватного й спільного просторів. Як-от шум від сусідів: учасники чату нарікають на галасливі сварки у квартирах, нетверезі крики на подвір’ї, чиюсь монотонну гру на фортепіано, а влітку жартівливо об’єднуються в «рух проти крапаючих кондиціонерів», переконуючи сусідів із верхніх поверхів встановити збірники для конденсату.

***

21 листопада, 2022

17:09
Сусіди в [номер стерто], [номер стерто] під’їзд, [номер стерто], або може [номер стерто] поверх, не знаю, у кого вдома синтезатор, чи піаніно, точно поки що на слух не визначив 🤔
Якщо ви це читаєте, підкажіть, коли плануєте закінчувати? Бо вже 4години нон стоп граєте 😬
Не те, щоб я був проти, але може хоч гітару та вокал додайте, щоб якось урізноманітнити репертуар 🙂

***

Обговорюють і чистоту в новіших частинах комплексу, де ще тривають ремонти й будівельний пил розноситься ліфтами та сходовими клітками. Хтось вважає недоцільним прибирати там, де ходять хіба що ремонтники, а хтось відстоює підтримання чистоти, адже у квартири помалу заселяються мешканці, «змушені дихати та розносити пил всіма поверхами». В автомобільній царині точиться не лише конкуренція за паркомісця, а й протистояння водіїв і пішоходів. Мешканці радяться, чи варто встановити уповільнювачі руху на подвір’ях, де грають діти й гуляють із візочками, а поміж тим повчально коментують культуру водіння чи продуманість планування простору з боку забудовника.

Як і в довоєнні часи, поміж обговореннями комунальних питань чат функціонує як середовище людського: з обміном порадами, рекомендаціями послуг і майстрів, побутовими питаннями, спілкуванням на загальні теми. Простежується втома від надміру повторюваних тем: «є світло?», «жек — гамно», «у всьому винні собачники», «хто так паркується» тощо. Утім, помітні й старання мешканців підтримувати напіванонімну цифрову комунікацію як продовження етичнішої живої взаємодії — з гумором, без агресії та в’їдливості, — і спроби досягти компромісів із думкою про співжиття в реальному просторі спільних сходових кліток, дитячих майданчиків і паркомісць.

Незгода на цифровому подвір’ї житлового комплексу — неуникна, як у всякій взаємодії людей різних досвідів і світоглядів. Здавалося б, з повномасштабною війною — коли треба об’єднуватися супроти зовнішньої загрози, більшої за простір подвір’я чи приватні інтереси, — незгода зійшла нанівець. Та насправді вона лиш тимчасово змістилася в інші виміри, і щойно спільні досвіди стають менш екстремальними чи й просто звичнішими, довоєнні суперечки знов набирають на силі. Простір незгоди заступає потребу в порозумінні.

Ілюстрація: Ольга Лисовська