Випуск 6. Дружба

Міхал Калецький запропонував бачення економіки, в центрі якого — людський добробут і зайнятість. Вирісши в Польщі початку ХХ століття, де панували бідність, нерівність і міжетнічні упередження, він присвятив життя вивченню й трансформації економічних процесів, що визначають життя людей. Науковець здобув міжнародне визнання, але опісля постраждав від антисемітизму й політичних репресій у комуністичній Польщі. Історія Міхала Калецького — це історія незмінного прагнення до соціальної справедливості.

Смілива економічна візія Міхала Калецького виходила з гіркого усвідомлення наслідків Великої депресії 1930-х років, яка занурила Польщу та інші країни Центральної Європи у вир повсюдної бідності, міжетнічної напруги й політичного радикалізму. Для більшості сучасних західних істориків і економістів Калецький — передусім теоретик, чиї критичні погляди допомогли закласти основи соціально орієнтованого капіталізму другої половини ХХ століття. Проте він був також мислителем зі своїм баченням альтернативного майбутнього Європи: він вважав, що націоналізм може бути й прогресивною силою, а побудувати етнічно інклюзивну національну державу можна через економічні рішення.

Ідеї Калецького постали зі специфічного контексту міжвоєнної Польщі. Він прагнув створити життєздатне майбутнє для людей, які жили в тіні гітлерівської Німеччини та сталінського СРСР. Він намагався показати, як можна забезпечити робочими місцями та їжею всіх — поляків, українців, євреїв, німців, білорусів, чоловіків і жінок, молодь, — не вдаючись до масової еміграції (як у минулому), масового озброєння (як у нацистській Німеччині) чи масового голоду (як у Радянському Союзі). Калецький був діяльним і політично свідомим науковцем, а не стереотипним кабінетним ученим; запеклим опонентом капіталізму, хоча сам походив із бізнес-середовища; громадянином молодої держави, що розпадалася на його очах.

Міхал Калецький народився 1899 року в Лодзі у родині полонізованих єврейських підприємців. Його дядьки й племінники мали власні фірми. 1917 року він переїхав до Варшави — навчатися в Політехнічному інституті. Проте після двох семестрів його призвали в телеграфний батальйон і відправили до Львова, на спірні прикордонні території Східної Галичини. З липня до грудня 1919 року Калецький воював у польсько-українському конфлікті, що охопив регіон. Він бачив масовий голод, смерть, насильство з боку мародерів в одностроях. У військовому квитку, датованому січнем 1920 року, бачимо кволого капрала. Згодом його було комісовано як непридатного до подальшої служби.

Повернувшись до Варшави, Калецький поринув у наукову роботу, яку, однак, перервали хвороба й банкрутство батька, колишнього власника текстильної фабрики в Лодзі. Після лодзького періоду він знову переїхав до Варшави, орендував крихітну кімнатку, працював у рейтинговому агентстві та економічному журналі, поки не обійняв посаду в Інституті економічної кон’юнктури та цін — урядовій дослідній установі. Там він швидко здобув серед польських експертів репутацію «самоука з надзвичайними знаннями економічних реалій і практичної комерційної діяльності».

Калецький відстежував економічні тенденції не лише в Польщі, а в усьому світі. Він попереджав про далекосяжні наслідки біржового краху на Волл-стріт у жовтні 1929 року, але польський уряд волів сприймати ті події як звичайне коливання ринку. Тим часом ближче оточення Калецького — варшавська інтелігенція лівих поглядів — спостерігало, як маліють зарплати й скорочуються робочі місця.

Міхал Калецький давно поділяв марксистські погляди, хоча на державній службі був змушений приховувати свої переконання. Та коли суперечки про фашизм і радянський комунізм загострилися, вони з друзями вирішили відкрито заявити про себе як політичних радикалів. У 1931 році Калецький став співзасновником часопису «Соціалістичний огляд», де виступив як політичний публіцист. На початку 1930-х польський неортодоксальний соціалізм був менш догматичним, ніж комунізм радянського штибу, однак теж вірив у можливість революційних змін. Однодумці оприлюднювали політичні есеї, наукові теорії, економетричні тексти й навіть партійні програми.

Оточення Калецького належало до другого покоління Львівсько-варшавської школи — неопозитивістської групи, створеної наприкінці XIX століття, що перегукувалася з Віденським колом. На шпальтах «Соціалістичного огляду» Калецький із тривогою аналізував піднесення фашизму.

У травні 1932 року німецька верхівка взяла курс на мілітаризацію. Коли Гітлер отримав 13,4 мільйона голосів на виборах, Калецький написав про ймовірне розгортання в Німеччині воєнної економіки: «Економіку можна розширити, просто грабуючи завойовані землі, замість купувати сировину на міжнародних ринках». Програми переозброєння, зазначав він, — це форма державних інвестицій. Калецький був переконаний, що війна Німеччини проти Польщі — лише питання часу. І попереджав: якщо нацистів не зупинити політично, попереду похмуре майбутнє. Політика, а не ринок, визначатиме напрям розвитку капіталізму.

Калецький розробив теорію: вищі зарплати в поєднанні з активними невійськовими інвестиціями можуть подолати рецесію та стимулювати економічне відновлення. То було перше теоретичне оприявнення прямого зв’язку між капіталістичними інвестиціями та споживчими витратами, а також між виробництвом і зростанням зайнятості (автор називав це «ефективним попитом»). 

«Соціалістичний огляд» було закрито з політичних причин, ситуація в Польщі погіршилася. Режим став відверто авторитарним. У 1934 році Польща підписала пакт про ненапад із нацистською Німеччиною. Потік нацистської пропаганди підживлював польський етнонаціоналізм із супутнім бойкотом єврейських підприємств і прагненням вигнати євреїв із Польщі. Калецький постав перед екзистенційним вибором. Його інститут таврували «жидо-комуністичним осередком». У 1936 році Калецький разом із дружиною Аделею оселився в Стокгольмі.

У 1937 році двоє його найближчих соратників, Людвік Ландау та Марек Брейт, розробили Програму добробуту — 66-сторінковий документ, що пропонував політику повної зайнятості як стратегію для різних національних груп Польщі. Програму ініціювали Польська соціалістична партія та єврейський Бунд спільно з українськими, білоруськими й німецькими соціалістами. Ця співпраця стала переломним моментом у переосмисленні польськими соціалістами прав національних меншин. Стратегія, натхненна новаторськими ідеями Калецького, передбачала, що збільшення інвестицій і підвищення зарплат стимулюють споживання, а витрати населення визначають обсяг економіки. Калецький пояснив цей механізм у «Нарисі теорії кон’юнктури» (1933), нині класичній праці політичної економії.

Вийти за межі капіталістичних циклів, вважав він, можливо через сприяння інвестиціям і зайнятості з боку держави та планувальних інституцій. Програма добробуту поширила ці висновки на сферу державної політики й застосувала до планової соціалістичної економіки. Ідея повної зайнятості прямо суперечила націоналістичній риториці, що закликала виселити з Польщі нацменшини й буцімто «зайвих» селян, переважно українців. «Ми прагнемо забезпечити робочими місцями безробітних у містах і ще більшу кількість економічно “надлишкових” людей у селах», — ішлося в документі. Рівень життя в Польщі можна було підвищити без еміграції та етнічних чисток. Однак незадовго до війни програму відкинула радикально ліва фракція профспілок.

На той час Калецький переїхав із дружиною до Великобританії, де працював у Кембриджі, а потім — в Оксфордському інституті статистики. Інститут досліджував здатність Британії вести війну проти Гітлера й готував плани переходу від воєнної економіки до мирної. Не будучи безпосереднім свідком жахів нацизму, Калецький повернувся до критики капіталізму й фашизму, розпочатої ще в 1931–1932 роках. У 1943 році, коли тривали обговорення повоєнного відновлення, він опублікував у журналі Political Quarterly свою найвідомішу статтю «Політичні аспекти повної зайнятості». У ній Калецький не приховував, що повної зайнятості найпростіше досягти за соціалізму, проте розглядав таку можливість і в умовах капіталістичної демократії — за наявності інституційних механізмів обмеження влади великого бізнесу й контролю ринкових коливань.

У воєнні роки він писав як про британську політику, так і про візію Європи та світу без фашизму. Упродовж Другої світової Калецький став помітним економістом в англо-американських колах. Він прагнув співпрацювати з однодумцями — науковцями, відданими політичному проєкту держави загального добробуту, ширшому за підходи радянського комунізму й інтегрального націоналізму. Калецький намагався заручитися політичною підтримкою ідеї повної зайнятості, адаптованої для країн, що розвиваються. Його праці стали важливим орієнтиром для багатьох політиків — від творців британської держави загального добробуту до Джавахарлала Неру в Індії, яка щойно здобула незалежність. Після десяти років на посаді головного економіста в секретаріаті ООН у Нью-Йорку 1955 року Калецький повернувся до Польщі, де саме застав відлигу й кінець сталінізму.

Холодна війна була вже в розпалі. У США концепцію повної зайнятості вважали надто лівацькою, у СРСР — надто буржуазною й західною. Калецький старався зберегти простір для незалежного мислення — як у комуністичній Польщі, так і в ролі радника постколоніальних держав, хоча добре розумів, як складно буде втілити його ідеї на практиці у світовому масштабі. Калецький побоювався, що слабкі місця централізованого планування, які він бачив у Польщі, можуть проявитись і в країнах «третього світу».

Його кар’єра добігла кінця у вирі подій: це відображено в документах компартії та спецслужб. У березні 1968 року було жорстоко придушено студентські протести. Режим Ґомулки розгорнув неприкриту антисемітську кампанію. Калецького переслідували, його колег звільняли, звинувачуючи в ревізіонізмі, формалізмі, ідеологізмі й спробах будувати мости між Сходом і Заходом.

У квітні 1970 року Міхал Калецький помер від інсульту. Багато його учнів і колег не змогли відвідати похорон, уже вигнані з країни й позбавлені громадянства. «Подорожній документ», який їм видавали, був дійсним лише в один бік.